"Український світ" – розбудова України! "Руський мір" – її занепад!

Нещодавно на паркані будівельного майданчику, що знаходиться в мікрорайоні дружба м. Тернопіль, де греко-католицький священик віддав церковне подвір'я для будівництва багатоквартирного дев'ятиповерхового будинку, було написано фразу "Русский мир не допустит…" Мабуть, що у багатьох пробудилася думка: "а що ж воно таке "руський мір"? Дійсно, піднімаючи цю тему на просторах Інтернету дивуєшся собі, скільки часу приділяється кимось висвітленню цієї ідеї, акцентується увага до неї, серед українських читачів, насамперед російськомовних.

Зі слів українських аналітиків, концепція "Руський мір" – це політичний проект, який не має нічого спільного ні з історією, ні з сьогочасними суспільними рухами, які відбуваються в Україні. Сьогодні в Україні про «руський мір» в контексті суспільного життя говориться, як про певний геополітичний проект, який зазнав невдачі. Ідея "руського міра" – це поняття експансії, вона пов'язана історично з імперською ідеєю Росії, а Україна імперією ніколи не була. Це така стратегія, яка передбачає завжди колонізаторські напрямки. Захоплення не лише територій, але й дібратися до душі іншої людини, з тією метою, щоб вона була якимось чином залежна. Зрозуміло, що такий "Руський мір", як він є сьогодні, на Україні не сприймається ніким серйозно.

Ідея «Руського міра» це пустоцвіт радянської ідеології та базується на ідеологічній основі, яка не має нічого спільного ні з Церквою, ні з історією. Це концепція, в якій свого часу ЦК КПРС побачив дуже відповідний ідеологічний інструмент. Зараз ця псевдонаукова платформа реанімується як імперіалістична ідея відновлення Радянського Союзу. Ідея «спільної колиски», коли переноситься в суспільство, проявляється в таких ось ініціативах загального референдуму з об’єднання Росії, України, Білорусі. Коли її переносять на церковну платформу, то з'являються ідеї так званого «Руського міра», хоча правильно він називається «Російський світ». Ми дуже чітко розуміємо, що за цим стоїть, яка причина і які цілі переслідуються. Та, у освіченої людини як в Україні, так і в Росії спроби реанімувати такі пустоцвіти радянської ідеології можуть викликати лише іронію. Українці мають свою, абсолютно іншу концепцію.

Навіщо нам, українцям, рівнятися на чиїсь лозунги і цілі, коли ми є унікальним народом, несемо у собі виняткові традиції, моральні та культурні цінності. Ми маємо унікальну багату землю, колосальний потенціал, усі можливості, щоб збудувати спільними зусиллями державу, яка буде мати лідируюче місце у світі. А це прекрасно розуміють незацікавлені сторони, які бачать в Українській державі серйозного конкурента на світовому ринку, на світовій арені боротьби за лідерство. І тому, й намагаються нам нав’язати чужі ідеї, зокрема "руський світ".

А чи знаєте Ви, читачі, що в Україні саме більше православних віруючих? Що, якщо би об'єдналися три конфесії: УПЦ (МП), УПЦ-КП та УАПЦ в Єдину Соборну Українську Помісну Православну церкву, то в Україні була би сама більша у світі православна релігійна конфесія за кількістю церков та віруючих. А, якщо б в це число увійшла ще й УГКЦ, то ніде на планеті вже конкурентів би не знайшлось українській церкві.

Щодо Тернопільського регіону, хочеться привернути увагу читача, звідки тут з'явилися перші джерела поширення "руського міра"…? Так, впродовж тривалого часу, на території визначної святині світового масштабу Почаївської Свято-Успенської лаври у іконних лавках роздається література та листівки із проросійськими лозунгами та гаслами, де висвітлюються історичні етапи створення Української держави та поширення православ’я на її території, пропагується канонічна зверхність РПЦ над іншими церковними деномінаціями. Зокрема особлива увага у зазначеній літературі приділяється висвітленню тематики неповаги до всіх представників інших релігійних конфесій, особливо УПЦ-КП, УГКЦ та РКЦ. Також періодично поширюються листівки де популяризується ідеологія створення нової Слов’янської імперії у складі Росії, України та Білорусії під назвою "Руський мір".

Кому вигідно піднімати подібну тематику в українському суспільстві? Кому вигідно створювати розбрат в державі на релігійному підґрунті? Невже ми дійсно будемо піддаватись подібним провокаціям? Невже ми забудемо нашу історію, традиції, культурні та моральні цінності, які нам передавались з діда-прадіда? Адже історично Православна церква в Україні від Хрещення Київської Русі, 988 рік, була Митрополією Константинопольського Патріархату. А Московська митрополія відокремилася від Київської Митрополії у 1448 році шляхом самопроголошення автокефалії, і лише через 141 рік, у 1589 році отримала визнання світового православ'я й статус Патріархату. Тому що тут ще можна нам доказувати…?

В українському суспільстві постійно тривають дискусії про вплив ззовні та реалізацію на теренах України планів іноземних держав. Зокрема, поширеною є концепція "руського міра", але чомусь ніхто не говорить про те, що повинна існувати й ідея "українського світу". "Українського світу" - не як противаги зовнішнім впливам, а як чинника збереження національної ідентичності, інтеграції і об'єднання українців навколо спільного інтересу.

Ідея «Українського світу» дуже проста і зрозуміла – соборна, незалежна, демократична Україна. В рамках наших кордонів і в єдності нашого народу. Ми всі разом маємо бажати цієї нашої незалежності, соборності, нашої демократичності і разом маємо працювати на створення доброго життя.

Зі слів науковців, «Український світ» — це геополітична ідея концепція, що визначається як спільний «цивілізаційний простір» світового українства, покликана розширювати геополітичну присутність України у світі та реалізацію національних інтерсів України через міжнародну інтеграцію і співробітництво. Основи «Українського Світу»: духовність і держава, українська культура і мова, національна економіка і розвинена соціальна сфера, українська наука та технології. «Український світ» – це єдиний соціокультурний простір, не обмежений географічно чи кордонами держави. Всередині цього простору домінує єдине розуміння та сприйняття української мови, культури, звичаїв і традицій, тобто всього того, що відрізняє нас від інших, творить нашу самобутність. До українського світу відноситься власне Україна та всі інші країни, де проживають українські громади. Кожен, хто ідентифікує себе українцем не за паспортом, а за духом – є частиною українського світу.

Крім того, Україна є духовною колискою багатьох слов’янських народів. Це – коріння, з якого походять окраїни, що вважають себе дотичними до Київської Русі. Тож ми маємо потужне самобутнє коріння, яке нікому не вдалося зрубати. Воно існує, воно розвивається.

Росіяни бачать себе як окрему цивілізацію, а не як культуру. Між цивілізацією і культурою є велика різниця. Тому, що є французька, німецька, іспанська культури, котрі входять в європейську цивілізацію. А росіяни кажуть, що вони не входять в європейську, китайську чи ісламську цивілізації, а тому вони є окремою цивілізацією.

Україна таких амбіцій мати не може і не має. Україна є однією із культур європейської цивілізації, тому "Український світ" можна пробувати творити, але це буде не зовсім адекватно. Нам треба будувати наш європейський світ в Україні.

Тобто, ми не повинні ставати імперією, а маємо думати про якийсь варіант нейтральної країни на зразок Скандинавських країн.

Людині можна запропонувати або якесь щастя від того, що ти є частинкою великої імперії, так як Росія, або запропонувати високий рівень індивідуальних благ. А оскільки українці індивідуалісти, то вони швидше погодяться на зразок забезпеченого соціалізму Скандинавії, ніж на зразок Російської імперії.

А в історії України були аналоги подібних концепцій.

Ідея "Українського світу" існує. Просто на сьогодні вона ще до кінця не викристалізувалась. Але, насамперед, має бути "Український світ" в собі. А якщо він буде в собі, то тоді він буде розповсюджуватися не тільки на реальне, але й на фантазійне. Багато речей вже є фантазійними, а не реальними. Треба берегти те, що маємо і формувати українця в собі.
http://religioterno.ucoz.ua/publ/quot_ukrajinskij_svit_quot_rozbudova_ukrajini_quot_ruskij_mir_quot_jiji_zanepad/1-1-0-130

Понаїхало і в Тернопіль цієї комуно-фашистської наволочі.